7,7 км

Липень 23/2010


View Larger Map

Отак приблизно виглядає мій  веломаршрут від дому до роботи. Жалко, на карті не можна прокласти шлях через Стрийський парк, та і багатьох вуличок, якими я їжджу, не видно. В середньому дорога займає 35-40 хв. Гугл каже, що відстань = 7,7 км. Нехай 6, оскільки насправді маленькі вулички і парки значно скорочують шлях, та і їхати парком набагато приємніше, ніж шумною запиленою вулицею.

Навіть якщо брати 6 км в одну сторону, маю 12 км гарантованого велопробігу щодня, поєднання приємного з корисним :)   І ніяких тобі маршруток, в яких спека неймовірна і купа людей, яким завжди чомусь потрібно на привокзальну :)

нью йорк

Липень 19/2010

Дуже подобається мені Нью Йорк на фотографіях. Цікаво, як там жити?

вікіпедія пише, що концентрація населення тут  7 166,39 людей/км². Це ж скільки людей зранку на вулицях, навіть якщо не брати до уваги метро і т.п. Потоки людей, вже не кажучи про смог, рівень злочинності і все таке. Але ж гарно:

Хотілось би колись там побувати.

Фільм жахів

Червень 25/2010

А сьогодні я прокинулась в 2 ночі з відчуттям, що хтось намагається відкрити двері в квартиру. Сон пройшов рекордно швидко, секунд за 5. Чесно сказати, в мене серце ніколи не билось так швидко; мабуть, таку порцію адреналіну отримують роупджампери... Що характерно, усі (крім Мирослава), кому я про це розказувала сьогодні, починали щиро сміятись. Ні, ну я все розумію, це смішно і захопливо, і, допускаю, що я розказувала, зробивши смішне лице, але народ - мені правда було Страшно. Я одна в квартирі, по дорозі до дверей ще 2 темні кімнати і ще фантазія спросонок розгулялась. Нікого не було на сходовій клітці, коли я таки добралась до дверей, щоб визирнути в глазок - але заснути не могла довго потім.
Прямо як у фільмі жахів, правда? Трохи лячно сьогодні лягати спати :)

Так і уявляється діалог:

(хлопчик_в_зеленому): о-о, я дивлюсь в тебе новий вел,

(хлопчик_в_синьому): ти знаєш, щось мені вилка зажорстка...

Прокидатись дуже рано і спостерігати, як сходить сонце. Ось так сходить сонце на Алясці. А коли я ходила до школи, завжди вставала до 7, бо уроки рано починались.

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Слухати неймовірний голос і трохи смішні кавери цієї дівчини

Кольорові мякі пухнаті рушники в ванній. Але обовязково кольрові! Крім практичної функції, у цих пухнатиків є ще одна, основна - піднімати настрій.

Черговий кавовий експеримент, цього разу - кава з перцем . І тінь у чашки схожа на рукавичку!

Радість за найрідніших людей - мій брат одружується!  Щастя вам і кохання, почекайте трошки, доки я приїду до вас на весілля :)

Кожен ранок у нашому житті наповнений такими маленькими неймовірними речами, подіями, звуками і відчуттями. Вони варті того, щоб на них звернули увагу.Сфотографували, зрештою. Щоб вони змусили нас посміхнутись, попри все :)

Кава з корицею

Червень 16/2010

Що потрібно: кава, кориця, цукор, джезва. Зварити каву, додати корицю, за бажанням додати трошки кардамону - трошки помякшує смак, як на мене. Пити з хорошим настроєм

Доброго ранку :)

фотодоказ

Червень 14/2010

Як показав досвід, Ростик, мяко кажучи, не в захопленні від моїх фотоекспериментів:

За що, починаючи відсьогодні, періодично викладатиму тут не найкращі  його фото, компромат різних видів і всяке таке :yep:

А тим часом, сьогодні зранку моя колекція листівок з усього світу поповнилась такими милими ведмежатами:

Такі симпатяги, правда? Мабуть, пора заводити спеціальний альбомчик для postcrossing cards :)

На вихідних гуляли парком біля лісотеху; взагалі дуже красивий парк, а особливо, коли сонце заходить Христя, безперечно, права - світ крізь жовті окуляри радісніший, затишніший, і трошки тепліший - як от для цих двох випадкових перехожих :)

Травень 28/2010

Як приємно бачити навколо себе усміхнені обличчя - особливо, якщо це твої друзі

Ктоздесь?

а ви любите дощ?

Травень 13/2010

В дитинстві я любила слухати дощ. В мого дідуся на горщі чомусь завжди було сухе листя, і так здорово було сидіти в ньому і слухати, як краплі дощу стукають по даху.

І зараз люблю дощ і пасмурну погоду, не знаю чому. В чудового фотографа Олега Головацького є чарівне фото, яке повністю передає мій настрій під час дощу:

Львів, мабуть, правильне місто для тих, хто любить дощ :) Де ще на Україні буває стільки опадів?