Чорногора

Ідея побувати на Чорногорі була в мене давно, але завжди зупиняв або брак часу, або  катастрофічно незручне добирання до стартових точок. Тож коли нам запропонували поїхати машиною у Дземброню, довго не роздумували, зібрали рюкзаки, і гайда!

Похід вирішено було зробити інтенсивний, але одноденний. Тепер, коли пройшло трохи часу, і я повертаюсь подумки до тих краєвидів і бомбезно чистого повітря, я інколи думаю, що варто було йти з наметом, і провести більше часу черед квітучих рододендронів, залишків снігу, і куди-не-глянь-гір 🙂

Отже, йти вірішено з Дземброні, з підйомом на Вухатий Камінь, далі зайти на ПІЧ, і повертатись до Дземброні через г.Смотрич.

Добирання до Дземброні може стати ще тим квестом, якщо ви не їдете власним транспортом, або організованю групою. Маршрутки до села ходять, якщо я не помиляюсь, раз в день. Нас їхало п’ятеро на своїй машині, тому на стартовій точці (біля церкви) ми були зранку. Тут варто сказати, що  окрім плаката з маршрутами, більше ніякої розмітки і інформації на початку маршруту немає. І для того, щоб власне вийти на маршрут, потрібно спочатку пройти через територію церкви (там є пара хвірток), потім вже буде дорога, якою потрібно підніматись до полонини Смотрич.

Підйом до полонини нічим особливим не запамятався – підйом, підйом, підйом. Вже на полонині було досить багато людей, тут живуть пастухи, і можна купити молока або сиру, набрати води, перепочити.

Від полонини Смотрич є два варіанти підйому, наліво – на г.Смотрич, і направо – через Смотрицькі водоспади на г.Вухатий Камінь. Ще раніше ми вирішили, що будемо підніматись другим маршрутом, бо хотіли побачити водоспади. Як виявилось згодом, це було стратегічно вірне рішення, адже цей підйом набагато пологіший і з повільнішим набором висот.

Смотрицькі водоспади:

Набираємо висоту, краєвиди потроху стають все гарніші:

Зустріли дорогою ящірку, яка грілась на сонці:

І виходимо на гору Вухатий Камінь. Вона вражає скупченням кам’яних брил, які ніби розкидані якимось велетнем то тут, то там:

Відпочиваємо трохи наверху, і вирушаємо стежкою, а потім хребтом на Піп Іван, який видніється ще вдалині:

В кулуарах ще лежить сніг:

Крокуси в червні:

Піп Іван Чорногірський стає все ближче:

На вершині відкриваються бомбезні краєвиди… Нас за декілька  хвилин затягнуло хмарою:

На вершині ПІЧ працює Чорногірський рятувальний загін. Вас обовязково спитають про склад групи, маршрут і тому подібне 🙂

Помилувавшись краєвидами і перебуванням в хмарі,спускаємось і беремо напрям на гору Смотрич. Йдемо далі в хмарі, від неї повітря пахне озоном:

Сюрреалістичні пейзажі довкола:

Спуск з гори Смотрич дуже крутий і кам’янистий. Дорогою вниз ми зустріли кількох туристів, які з наметами дерлись по стежці вгору, і десь тоді промайнула думка – як же добре, що ми обрали шлях через Вухатий Камінь 🙂

Спуск зі Смотрича виводить на полонину. Трохи перепочили, купили в пастухів сиру і бринзи, і продовжили спуск до машини. Чорногора неймовірна, її однозначно варто відвідати!

Трек:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *